Розірвання трудових відносин: як повернути гроші за невідпрацьовану відпустку
Утримання за відпустку при звільненніФото: Pexels
Працівникам гарантується щорічна основна відпустка тривалістю не менше ніж 24 календарних дні після відпрацювання робочого року, починаючи від дня підписання трудового договору. Існують випадки, коли працівник вирішує звільнитися після того, як скористався відпусткою, наданою йому "заздалегідь", тобто за час, який він ще не пропрацював.
Про те, що робити роботодавцям в таких випадках, розповідає редакція сайту Новини Pro.
Роботодавець має право надати працівнику відпустку без врахування часу, який той фактично відпрацював протягом робочого року, після того, як працівник пропрацював на підприємстві безперервно шість місяців. Однак, навіть до досягнення шестимісячного терміну безперервної роботи, працівник може отримати відпустку без зарахування фактично пропрацьованого часу, за умови, що роботодавець дасть на це свою згоду.
Частина 7 статті 10 Закону № 504 описує широкий список категорій працівників, яким може бути надана відпустка заздалегідь. Якщо працівник звільняється до завершення робочого року, за який він вже отримав відпустку у повному обсязі, роботодавець або його уповноважений орган здійснює утримання з заробітної плати за відпустку, надану авансом за період, який не було відпрацьовано.
Скільки можуть утримати з працівника за невідпрацьовані дні відпустки при звільненні
При кожному отриманні зарплати, сума всіх утримань з неї не може бути більше ніж 20%, а у деяких випадках, які вказані в законі, – не більше 50% від суми, що виплачується працівникові. Однак, якщо працівник звільняється, то перевагу має стаття 22 Закону № 504, а не стаття 128 Кодексу законів про працю України, тому що після розірвання трудових відносин роботодавець може вимагати повернення боргу тільки через суд.
Також важливо знати, що згідно зі статтею 129 Кодексу законів про працю, заборонені будь-які відрахування з допомоги при звільненні, компенсацій та інших виплат, на які за законом не можна накласти стягнення, особливо коли йдеться про відпускні.
Згідно зі статтею 73 Закону № 1404, деякі види виплат не можуть бути предметом стягнення. Це стосується:
- Допомоги, яку надають при звільненні з роботи.
- Виплати, що замінюють денні витрати та оплату за житло під час відряджень або роботи в полі.
- Фінансову підтримку протягом вагітності та народження дитини.
- Виплати на медичні послуги.
- Відшкодування витрат, пов'язаних з переїздом на нове місце роботи або командуванням.
- Фінансування витрат на поховання.
Таким чином, утримання можливі тільки з тих виплат, які вважаються зарплатою.
Коли не проводять утримання за відпустку надану "авансом"
Законодавством України передбачені ситуації, при яких при звільненні працівника утримання з зарплати за вже використані, але невідпрацьовані дні відпустки не застосовують. Це стосується звільнення у наступних випадках:
- призов на військову службу або перехід на альтернативну службу;
- заміщення працівника, якого раніше було поновлено на роботі;
- відрядження на навчання;
- переведення на інше місце роботи за згодою або обрання на виборну посаду, як передбачено законами;
- невідповідність кваліфікації працівника або його стану здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи;
- відсутність на роботі понад чотири місяці через хворобу, за винятком відпустки по вагітності та пологах, якщо інше не передбачено законодавством для конкретних захворювань;
- відмова переїхати з підприємством в іншу місцевість або відмова від роботи через кардинальну зміну умов;
- ліквідація, реорганізація чи зміна профілю підприємства, а також скорочення персоналу.
Також при виході на пенсію або смерті працівника утримання за невідпрацьовані дні відпустки не проводять.
Раніше ми писали, чи можуть звільняти працівників під час війни, а також чому українцям продовжують підвищувати зарплату попри війну.
Попередня новина
