Огляд Титан на хвилях Дніпра: як будувався Південний міст у Києві і в чому його особливість
Фото: Південний міст/Скриншот, Головний архітектор Південного моста Олексій Гаврилов/Скриншот. Колаж: Новини Pro
Будівництво київського Південного мосту розпочалося у 1983 році, а його відкриття відбулося двічі у різних країнах. 25 грудня 1990 року автомобільний транспорт проїхався по мосту у Радянському Союзі, тоді як метро розпочало роботу через два роки, 30 грудня 1992 року, у незалежній Україні.
Про історію будівництва Південного мосту в Києві вирішила розповісти редакція сайту Новини Pro.
Спочатку інженери розглядали великі плани для мосту. Вони планували розмістити ресторан та створити тунель для поїздів метро зі скла. Проте згодом відмовилися від цих ідей. Попри це, через 34 роки Південний міст став найвищим в Україні, з шістьма автомобільними смугами, по три в кожному напрямку, і гілкою метро.
На початку 90-х років автори проєкту сподівалися, що міст зменшить затори в місті, але натомість він став їхнім епіцентром. Протягом останніх десятиліть Південний міст постійно піддають ремонтам та перекриттям. У кілометрових заторах стоять не лише кияни, а й гості столиці, оскільки міст є найкоротшою дорогою до аеропорту "Бориспіль".
Як з'явилася ідея проєкту Південного мосту
У 1980-му році на лівому березі Києва, у районі Позняків та Осокорків, було прийнято рішення про будівництво нових житлових масивів. Незабаром почали прокладати третю, зелену лінію київського метро, щоб зʼєднати правий берег із майбутніми новобудовами. Для Києва було актуальним будівництво нового мосту через Дніпро.
Головним інженером проєкту мосту став Георгій Фукс, який вже мав досвід роботи над мостом Метро. Перший метроміст через Дніпро був відкритий 5 листопада 1965 року. Йому надано статус памʼятника архітектури, науки та техніки у 2008 році. Важливу роль у проєкту грав Олексій Гаврилов, головний архітектор, і Михайло Корнєєв, провідний інженер.
Спочатку виникло питання вибору місця для мосту на правому березі. Розглядалися варіанти, такі як проспект Науки або вулиця Академіка Заболотного, проте врешті-решт основну трасу прокладено на Саперно-Слобідську вулицю.
Міст вирішили зробити вантовим. Така конструкція з довгим судноплавним прольотом останнього моста Фукса, Північного, особливо сподобалася річковому флоту, і вирішили повторити успішний приклад. До того часу подібні вантові мости будували в основному в Західній Європі. Закордонну технічну літературу знайти було важко, а достатнього власного досвіду у радянських інженерів не було.
Корнеєв згадував, що всі розрахунки проводили на папері, а рівняння вирішували вручну – за допомогою логарифмічної лінійки. За його словами, проєктувати київські вантові мости допомогли електронно-обчислювальні машини. Для виконання розрахунків Південного моста інженери використовували перші версії програми "Ліра", розробленої під керівництвом киянина, доктора технічних наук Олександра Городецького. Це був програмний комплекс для проєктування і розрахунку будівельних і машинобудівних конструкцій. "Ліра" була однією з перших таких програм, її використовували в різних країнах Європи. Інженери зверталися до проєктних інститутів, які працювали з прототипами сучасних комп'ютерів – їм складні розрахунки давалися простіше.
Які виникали ідеї при проєктуванні
На етапі проєктування на пілоні мосту розглядали можливість створення ресторану у формі тарілки. Цю ідею радянські інженери позичили з вантового мосту SNP (Most Slovenského národného povstania) у Братиславі, відкритого у 1972 році, і мріяли втілити її ще й на Північному мосту. Проте ідею відкинув голова УРСР Володимир Щербицький.
Щодо ресторану на Південному мості також відмовилися, на цей раз через технічні труднощі. Відстань до найближчого берега становила пів кілометра, а поруч з мостом не було паркування, тому відвідувачі могли потрапити до ресторану лише пішки. Також виявилося проблемою проведення комунікацій до мосту.
Ще одним нереалізованим задумом було розміщення шляхів метрополітену у повністю закритому коробі зі скляними стінами. Проте і тут з'явилася проблема: через значні коливання тиску під час руху поїздів потрібно було використовувати дуже дороге і міцне скло, яке на той час не було готове. На будівництво мосту вже було витрачено 112 млн радянських рублів, або 200 млн доларів за тодішнім курсом.
Як будувався Південний міст
Міст будували протягом семи років. Він вважався найсучаснішим у СРСР завдяки новим конструктивним та технологічним рішенням. Одним із цікавих нововведень були модульні блоки, або "пташки", з яких збирали прольоти мосту. Кожну з таких "пташок" – з певними розмірами та формою для конкретної частини мосту – виготовляли на заводі під контролем інженерів.
Південний міст є лише однією з чотирьох складових частин мостового переходу, кожна з яких має власну конструкцію та технологію:
- транспортна розв'язка на перетині з Наддніпрянським шосе завдовжки 1 100 метрів;
- правобережна естакада, яка складалася із залізобетону попрольотно, завдовжки 1 270 метрів;
- залізобетонна річищна частина мосту через Дніпро завдовжки 890 метрів, що виступає як противага для вантової частини;
- вантова судноплавна частина мосту завдовжки 440 метрів, виготовлена зі сталі; під ділянкою завдовжки 271 метр немає жодної опори, що дозволяє вільно рухатися кораблям, яхтам та вантажним суднам.
У серці мосту розташований пілон, схожий на стовп заввишки 130 метрів. Через нього перекинуті ванти – величезні троси, які утримують сам міст, які загалом сприймаються як гігантська арфа. Ванти складаються з кручених канатів діаметром 62 міліметри з оцинкованого дроту. Кожен канат пройшов 20-кратне випробування на розрив, і жоден з них не виявив слабкості.
Південний міст став першим вантовим мостом із рейковим транспортом у СРСР. Крім двох шляхів метрополітену, на мосту пролягають шість смуг для транспорту, по три в кожен бік, і два тротуари для пішоходів. Також по мосту прокладено трубопроводи для тепло- і водопостачання, а також кабельні комунікації. Навантаження на міст від усіх видів транспорту та комунікацій можна порівняти з навантаженням на 20-смугову автостраду, яка заповнена автомобілями.
Корнєєв згадує, що найнервовішим етапом були випробування мосту на міцність. Для цього на нього позвозили 180 вантажівок:
- КрАЗи;
- КамАЗи;
- МАЗи;
- "Татр".
Щоб збільшити вагу, кожну з них доверху завантажили піском – кожна така машина важила близько 25-30 тонн. Вони прогнали мостом і виміряли, наскільки сильно прогнулися конструкції. Такі самі випробування проводилися і для Північного мосту у 1970-х роках, а також для сучасних мостів, наприклад, відремонтованого Шулявського мосту у Києві та нового мосту на Хортицю у Запоріжжі. Навіть київський міст Патона у 1950-х випробовували на міцність за допомогою танків Т-34, кожен з яких важив приблизно 26 тонн.
Сьомий міст через Дніпро був відкритий 25 грудня 1990 року, але на той момент він служив лише для автомобілів та пішоходів, оскільки будівництво метро ще не було завершено. Потяги було запущено через два роки, вже в незалежній Україні. 30 грудня 1992 року відкрилася перша лівобережна станція гілки метро – "Осокорки". Крім того, міст став найшвидшою дорогою до аеропорту "Бориспіль" та частиною найдовшої автотраси в Європі – Є40.
Попри вдалому дизайну та успішним тестам, протягом багатьох років Південний міст постійно зазнавав ремонтів та перекриттів. У 2004 році проводилися ремонтні роботи з деформаційних швів. Ці шви призначені для заглушення вібрацій мосту та зменшення навантаження у місцях можливих деформацій, спричинених:
- різкими змінами температури;
- землетрусами;
- осіданням ґрунту;
- іншими факторами.
Такі деформаційні шви є поширеними на дорогах, житлових та промислових будівлях.
У 2007 році виконувалися ремонтні роботи з вантами, а з 2009 по 2010 рік здійснювалася заміна гідроізоляції та асфальтового покриття на естакаді. Капітальний ремонт сталевої частини мосту тривав у 2015-2016 роках, і через рік мер Києва Віталій Кличко оголосив про новий капітальний ремонт. У 2020 та 2021 роках знову проводились ремонтні роботи з асфальтування, а з жовтня до грудня заплановано було провести ремонт деформаційних швів. Однак пізніше ці роботи було перенесено на весну 2022 року.
Які проблеми має міст зараз
У моста є дві основні проблеми. По-перше, надмірний трафік – близько 110 тисяч автомобілів щодня. Це у шість разів більше, ніж передбачалось у проєкті. По-друге, міст перевантажений фургонами. У Києві немає обхідної дороги, і більшість фургонів для транзиту обирають зручний Південний міст. Потік збільшився, коли аварійний міст Патона закрили для фургонів. Через поганий контроль за вагою фургонів вони створюють навантаження, на яке міст не розрахований.
За словами мостового інженера Дмитра Макагона, зменшити транзит через Південний міст може Київська об'їзна дорога (КОД), яку будують у рамках програми "Велике будівництво". Проєкт є президентською програмою, спрямованою на:
- ремонт доріг;
- шкіл;
- дитячих садків;
- медичних центрів;
- стадіонів.
За планом, дорога завдовжки 150 км допоможе вивести транзитний транспорт за межі Києва та з'єднає ключові автомобільні дороги.
Раніше редакція сайту Новини Pro розповідала про те, як будувався міст Метро у Києві. Також ми розповідали про те, як будувався міст Патона і яка його функціональність.