Заводи у руках жінок: як підприємства відповіли на мобілізацію чоловіків

Українські жінки все більше беруть на себе обов'язки, які раніше виконували чоловіки, перед тим як Росія почала повномасштабне вторгнення. Тепер їх потребують на металургійних заводах, оскільки чоловіків-працівників відправляють на фронт.

Про це пише видання Financial Times.

У керівництві заводу ArcelorMittal у Кривому Розі стверджують, що залучення більшої кількості жінок до роботи стає питанням виживання для бізнесу. З 18 000 співробітників, які були на заводі на початку війни, близько 3 500 чоловіків було призвано на військову службу, і цього року ймовірно буде ще більше мобілізовано.

"Якщо мобілізація продовжиться, у нас зникне достатньо персоналу для нормальної роботи", – повідомив Мауро Лонгобардо, генеральний директор заводу, в інтерв'ю Financial Times.

Він додав, що йдеться про майбутнє компанії.

ArcelorMittal намагається привернути персонал, розмістивши по всьому місту величезні білборди із зображенням жінок у помаранчевих комбінезонах заводу та гаслами типу "Тут насправді жінки управляють!".

"Ми стараємося змінити уявлення, що певну роботу можуть виконувати тільки чоловіки", – додав Лонгобардо.

За словами Лонгобардо, стратегія набору персоналу частково націлена на заміну мобілізованих чоловіків та тисяч робітників, які переселилися в безпечніші райони країни, а також стала необхідною через складнощі у привласненні чоловіків.

На фабриці раніше працювали жінки, але переважно на адміністративних посадах. Тепер вони все частіше займаються фізично важкими роботами.

Ольга Вакуленко, 30 років, єдина жінка у своїй родині, яка працює на важких верстатах і виготовляє величезні стрижні та гвинтики, прийшла на роботу пів року тому. Спочатку їй це завдання здавалося складним, але з часом вона звикла.

Вакуленко – третє покоління у своїй родині, яке працює на заводі. Вона каже, що її приваблюють заробітна плата та умови праці.

Кілька років тому, за її словами, вибір між людиною з освітою і такою, як вона, яка її не має, але хоче працювати на заводі, віддавали б людині з освітою, особливо, якби це був чоловік.

Юлія Шишкіна, 33 роки, колишня вчителька фізики, яка працює разом з Ольгою, приєдналася до команди п'ять місяців тому і зараз навчається на інженера. Вона каже, що вважає техніку та роботу захопливими.

"Те, що я викладала в школі, я тепер бачу на власні очі й в такому масштабі", – каже жінка.

Для отримання роботи на заводі ArcelorMittal, чоловіки згідно з законом повинні спочатку стати на обліук у військкоматі, що відлякує багатьох потенційних кандидатів.

Завод став постійним резервом кадрів для армії, особливо популярні:

• машиністи локомотивів;
• електрики;
• механіки.

Військові рекрутери використовують подвійний підхід, надсилаючи повістки до головного офісу ArcelorMittal, який має їх розповсюдити. Деякі працівники, як стверджує Анджея Випих, керівник відділу кадрів компанії в Європі, уникли цього, втекли з заводу і більше не повернулися, коли до них підійшли менеджери з повістками.

Лонгобардо зазначив, що рекрутери тепер стоять біля входу на завод під час змін, що змусило деяких працівників повертатися додому і виправдовувати свою відсутність хворобою, а потенційним новобранцям – утримуватися від компанії.

Він також зазначив, що українському уряду не вистачає єдиного бачення щодо великих підприємств, а міністерство економіки намагається підтримувати, в той час, як міністерство оборони чинить "психологічний тиск" на чоловіків-працівників.

"Зрештою, я вважаю, що країна страждає", – додав він.

Спроби заповнити вакансії змусили завод зменшити виробництво, включаючи сталь, що використовується для захисту енергетичних об'єктів від російських повітряних ударів. Зменшення виробничих обсягів також призвело до зниження прибутків та податкових надходжень до бюджету.

Євген Гречаний, керівник цеху з ремонту важкого обладнання на заводі, де працює Вакуленко, зазначає, що з 76 вакансій він отримав запити лише від жінок-кандидаток. Він приймає жінок вже півтора року і вважає, що ситуація не покращиться в найближчі кілька років. Навіть якщо війна завершиться, він вважає, що буде важко.

Раніше ми розповідали про те, скільки платить Нова пошта своїм співробітникам. Також ми писали про права працівників під час воєнного стану та чи повинен роботодавець зберігати зарплату.