Огляд Відлуння СРСР і "совкові" рішення. Чи є шанс у податку на бездітність з'явитися в Україні

Ідея народного депутата від партії "Слуга народу" запровадити податок на бездітність не нова. До Сергія Гривка подібну ініціативу намагалися просунути Юлія Тимошенко і Віктор Янукович, а деякі країни світу мають у своїй історії такий неоднозначний досвід. В тому числі – Радянський Союз. Українці резонансно відреагували на законопроєкт, що змусило автора чи не одразу його відкликати.

Сайт Новини Pro розібрався, яка історія податку на бездітність в Україні та за кордоном, і що думають наші громадяни про цю ідею.

Що запропонував Сергій Гривко

У травні 2024 року парламентар зареєстрував законопроєкт №11264 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів щодо створення передумов для поліпшення демографічної ситуації в Україні". Ініціатива полягала в тому, щоб встановити для українців податок залежно від кількості дітей.

Підставою для ухвалення рішення Гривко назвав демографічну кризу, яка значно посилилася після початку повномасштабної війни. Адже багато родин не наважуються народжувати дітей, зважаючи на нестабільну ситуацію в країні. Тож для стимулювання згодився би податок, а натомість люди могли отримати додаткові соціальні гарантії.

"За оцінками різних експертів коефіцієнт народжуваності зараз знизився до 0.7-0.9, а відтворення нації починається від 2.2. Низька народжуваність є великою загрозою для держави, її економіки, пенсійної системи, розвитку, інвестиційної привабливості, безпеки та інших факторів процвітання", – розповів нардеп на сторінці у соціальній мережі Facebook.

Кошти мали платити українці віком від 21 до 58 років, які виховують менше трьох дітей. Ставка залежала від кількості неповнолітніх у родині:

• 1,5% від об’єкта оподаткування – для бездітних;
• 1% – для осіб з однією дитиною;
• 0,5% – для осіб із двома дітьми.

Ініціатор вирахував, що податок на місяць із середньої зарплати міг становити приблизно 261 грн, а річна сума – 3 132 грн. Гривко назвав витрати інвестицією, адже натомість суспільство мало би доплати, право на безвідсотковий житловий і транспортний кредити, відшкодування ЕКО, підтримку щодо питань газо-, електро- та водопостачання тощо.

Звільнити від податку народний депутат пропонував родини з трьома і більше дітьми, осіб із безпліддям і порушеною репродуктивною функцією, інвалідів І групи.

Де існував податок на бездітність

Історія показує, що за часи існування цивілізації схожі ініціативи намагалися запровадити в багатьох країнах світу. Найбільш відома практика – Радянський Союз. Наказ Верховної Ради СРСР від 21 листопада 1941 року започаткував плату для холостяків, самотніх і бездітних громадян. Чоловіків від 25 до 50 років і жінок від 20 до 45 років змусили покривати податок у розмірі 6% від доходу.

Були винятки: не платили герої СРСР, військовослужбовці, особи з проблемами зі здоров’ям, студенти, а згодом і монахи. Плюс звільнення отримали громадяни, діти яких загинули чи зникли без вісти на війні. Якщо місячний заробіток становив 70 рублів і менше, податок не стягували.

З часом розмір підвищили для бездітних селян: вони віддавали 150 рублів у рік. Родини з однією дитиною витрачали 50 рублів, із двома дітьми – 25 рублів. Передбачалося, що податок тимчасовий (на повоєнні роки), але він був дійсним до 1991 року, поки Радянськи Союз не розпався.

• В інших країнах також існував податок на бездітність. За інформацією BBC, історія ініціативи починається з часів Римській імперії. Відстрочку від сплати давали вдовам (на рік) і розлученим жінкам (лише на 6 місяців).
• Згодом традицію підхопила Османська імперія, де обклали податком бездітних і нежонатих чоловіків.
• У Сполучених Штатах Америки століття тому підіймали питання оподаткування жінок, які не погоджувалися вийти заміж. Але дебати не призвели до ухвалення рішення.
• У Південній Африці запровадили податок для холостяків (1917-1920 рр.), щоб вирівняти приріст білого населення з чорношкірим.
• Італія за часів правління Беніто Муссоліні затвердила сплату 70 лір для бездітних і неодружених громадян віком від 25 до 35 років, а також 100 лір – для осіб від 50 років.
• За зразком СРСР податки ухвалили в комуністичних Румунії і Польщі – ставки коливалися від 6% до 10% від доходу.

І хоч чимало держав практикували подібні закони, всі вони рано чи пізно відмовилися від податку на бездітність, бо результату у вигляді суттєвого росту народжуваності не було.

Досвід України щодо введення податку

Що стосується України, то Юлія Тимошенко у 2010 році видала розпорядження, зобов’язавши Міністерство сім’ї, молоді та спорту і Міністерство соціальної політики підготувати проєкт закону. Він мав встановити податок у розмірі 10% від офіційної зарплати. Звісно, ідея провалилася.

Згодом (23 лютого 2012 року) Віктор Янукович зареєстрував законопроєкт №10112 про податок на доходи для бездітних. Він намагався просунути ініціативу щодо сплати 17% за відсутність дітей.

Існують навіть поодинокі випадки, коли в Україні хотіли запровадити новий податок. На сайті Офісу президента є провальні петиції за 2016 та 2019 роки. Спершу автор запропонував стягувати з населення 25% від розміру мінімальної зарплати. Потім ставку знизили до 2% для родин без дітей. Обидві петиції зазнали краху.

Що думають українці про податок на бездітність

Реакцію суспільства на ідею Сергія Гривка легко уявити, враховуючи миттєве відкликання законопроєкту. Проти податку на бездітність висловилися як звичайні громадяни, так і колеги народного депутата. Наприклад, голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев наголосив, що автор має "всі шанси поповнити колекцію гротескних законодавчих ініціатив дев’ятого скликання ВР".

Нардеп Ярослав Железняк також посміявся з ініціативи колеги:

"Ніякі "демографічні" податки ніхто вводити не збирається. Ніколи не буде. Сприймайте просто як чергову д****ну ідею трусковецької школи економіки".

Пізніше, під час брифінгу, Железняк прокоментував журналістам ситуацію, зазначивши, що "навіть колеги по фракції коаліції переконали його (ред. – Сергія Гривка), що цю занадто ідіотську ініціативу треба відкликати".

На думку українки Юлії Трофимової, ідея народного депутата правильна, але її варто впроваджувати не через окремий податок, а через відрахування, як роблять у Європі. Кошти ж можна витрачати на школи, медицину, дитячі садки тощо.

Бізнес-аналітик Денис Гобов також вважає податок на бездітність непоганим рішенням, але дивується, чому двох дітей недостатньо для звільнення.

Тележурналістка Тетяна Мельченко назвала ініціативу "цікавим ходом конем" і запитала у коментаторів на Facebook, "коли вже введуть податок на повітря", яким щодня дихають мільйони українців абсолютно безплатно.

Своєю чергою, один із користувачів соціальної мережі Facebook нагадав людям, що Сергій Гривко є автором багатьох дивних законопроєктів. Наприклад, він пропонував:

• легалізувати ринок езотеричних послуг в Україні;
• зменшити строк відбування покарання засудженим, які генеруватимуть електроенергію на велоустановках;
• надати право командирам військових частин розстрілювати службовців за невиконання наказів, без суду.

Загалом можна зробити висновок, що українці не підтримують "совкову" ідею. Люди розуміють потребу підвищувати народжуваність, враховуючи ускладнення демографічної ситуації під час повномасштабної війни. Але пропонують не обкладати громадян новими податками, а краще розробити достойний механізм соціального захисту і фінансової допомоги родинам із дітьми.

Раніше сайт Новини Pro писав, за що можуть оштрафувати батьків дітей до 6 років. Також ми повідомляли, як отримати державну допомогу для дітей-сиріт.