Аналітика Глобальний тренд і шкідлива їжа: як локшина швидкого приготування заполонила світові прилавки

Локшина швидкого приготування має великий попит у сучасному суспільстві, хоча цю страву вважають "їжею для бідняків" та зосередженням "харчових шкідливостей". А колись, на зорі створення, її нарікали мало не рятівницею від суцільного голоду. Досі на "миттєву страву" припадає орієнтовно 5% усіх світових продажів продовольства, що говорить про непересічний феномен.

Ми вирішили розібратися, хто вигадав локшину та чому вона стала настільки популярною в багатьох країнах.

Як з’явилася локшина швидкого приготування

Її історію можна прослідкувати з 1947 року, коли Японія намагалася відновитися від розрухи Другої світової війни. У країні панував голод, а єдиним порятунком від смерті стали імпровізовані вуличні лотки, де продавали гарячий рамен. Проблема в тому, що черги за їжею були кілометровими, а страва готувалася дуже повільно.

Одного дня очевидцем такої ситуації біля одного з наметів став житель Осаки Андо Момофуку. Він мав досвід у підприємництві та банківській справі, тож не плекав марних надій, що вихід із прірви знайдеться сам по собі. Чоловік негайно приступив до експериментів, щоб реалізувати свою ідею – винайти рамен, на приготування якого витрачалися би не години, а хвилини.

Перші спроби були марними, Андо ніяк не міг досягти поставленої мети. Тонка локшина з борошна і води, піддаючись різним видам кулінарної обробки, не мала їстівного стану та не годилася для тривалого зберігання. І лише в 1958 році на прилавках японських магазинів люди побачили першу Chikin Ramen зі смаком курки.

Андо Момофуку вдалося моментально підсушити тісто, кинувши його в розпечене на сковорідці масло. Консистенція одразу стала підсушуватися, але при повторному контакті з водою різко пом’якшувалася, не втрачаючи форми та смакових характеристик. Щоб організувати масове виробництво і продажі, підприємець заснував компанію Nissin Food Products, яка досі постачає на ринок різноманітні назви локшини швидкого приготування.

Чому локшина стала настільки популярною

Оскільки страва з’явилася наприкінці 50-років, вона вже не годилася для виконання початкової мети – врятувати Японію від голоду. До того часу населення країни майже забуло страшні часи після Другої світової війни, тож виробнику не залишалося нічого іншого, як запропонувати новинку ресторанам, що спеціалізувалися на традиційному рамені.

Вийшло так, що поєднання цікавинки з бульйоном та іншими інгредієнтами коштувало дорожче, але публіці сподобався новий смак і можливість довго не чекати замовлення. Та згодом народ розібрався: навіщо переплачувати за їжу в ресторані, якщо для приготування страви достатньо гарячої води та продуктів з холодильника.

Коли продажі вийшли на новий рівень і стали частиною масового продовольства, про локшину дізналися за найближчими межами Японії, а в середині 60-х років вона прийшла у Сполучені Штати Америки. З того часу популяризацію було не зупинити, адже за справу взялися найкращі маркетологи США.

Вони вигадали продавати товар не у пакетиках, а в пластикових стаканчиках, аби покупці могли їсти страву буквально на ходу. Це стало визначальним кроком, який наклав на локшину клеймо калорійного фастфуду, а також стратегічного продукту для армії.

Який вигляд мала перша Chikin Ramen

Ззовні локшина нічим не відрізнялася від сухого бруска, який звикли розпаковувати українці. Перший товар компанії Nissin Food Products поставлявся у помаранчевому пакуванні з білими полосами. Як і сьогодні, на пакетику зазначали час приготування і технологію.

Коли дійшло до створення Cup Noodles в 1971 році, постало питання, який вигляд повинен мати стаканчик. Було вирішено виготовити невеликі чашки з пінополістиролу, які би поєднували три функції:

• пакувального матеріалу;
• ємності для приготування;
• посудини для зручного прийому їжі.

Дизайн зосередився на білому фоні з великим червоним написом і золотими акцентами. У 21 столітті локшина Nissin’s Cup Noodles має понад 150 різновидів смаку, що відобразилося на великій кількості дизайнів пакування, у всіх кольорах і відтінках. Наприклад, смак курки та креветок досі продають у традиційному білому стаканчику, крабів – у червоному, морепродуктів – у синьому, а карі – в жовтому.

Як локшина з’явилася в Україні

Історія поширення бренду бере початок в 1995 році, коли в'єтнамський мільярдер Фам Нят Віонг заснував компанію "Техноком" і почав продавати вермішель швидкого приготування "Мівіна". Це був перший український продукт, створений за технологією Андо Момофуку, що опинився на полицях магазинів і супермаркетів.

Власне, з часом назва бренду набула номінального значення та перетворилася на внутрішньоукраїнське "прізвисько" будь-якої локшини швидкого приготування. Це приклад феномену, коли бренд переносить слово чи словосполучення на тип продукції. Зазвичай таке відбувається з першопроходцями, тобто компаніями, які встигли зайняти нішу до масової популяризації.

До речі, з 2010 року Техноком є підрозділом швейцарського підприємства Nestle – одного з найбільших виробників харчових продуктів у світі. Але бренд відмовився вийти з російського ринку після повномасштабного вторгнення, продовжуючи платити величезні податки та поповнювати державний бюджет країни-агресорки. Тому Національне агентство з питань запобігання корупції внесло Nestle до переліку міжнародних спонсорів війни.

Раніше сайт Новини Pro писав, що Уряд схвалив перелік товарів, що ввозитимуть в Україну без податків і мита. Також ми повідомляли, що Укрпошта хоче доставляти товари з Amazon і розповідали, коли магазин "відкриє двері" для українців.