Огляд Як в СРСР боролися зі святкуванням Великодня

Двома найстрашнішими для СРСР святами були Різдво і Великдень. Релігійні традиції, які називали "опіумом" народу, мали для українців сакральне значення. Тим часом більшовики на атеїстичну пропаганду виділяли шалені гроші. Людям забороняли христосуватися, відвідувати церковну службу. А за непослух — карали. Втім, всупереч жорстоким гонінням на церкву, віряни знаходили можливість відзначити свято.

Розповідаємо, як саме це відбувалося.

На "червоний" лад

Як тільки у 1920-х роках "совєти" окупували Україну, почали створювати нові традиції. Наприклад, до Великодня влаштовували комуністичні антирелігійні ходи, концерти тощо. Розраховані вони були на молодь і людей середнього віку. Згодом в Центрі і на Сході з’явилися цілі безрелігійні території. Наприклад, у Запорізькій області кілька районів лишилися без церков. Їх знесли або закрили.

Перевиховання

У 1930-х вихідний через Великдень перенесли з неділі на четвер. Свято мало бути робочим днем. Та коли ця практика не спрацювала, людей почали виганяти на ленінські суботники й масові ходи з опудалами священників, які потім спалювали. Видовище було справді ганебним. Тим часом дітям розповідали, що великодні гуляння плодять п'яниць і хуліганство. А в Страсну п'ятницю (день розп'яття Христа) — запрошували молодь на танці.

Ветована служба

Звісно, українці знаходили лазівки, тож наприкінці 1940-х передсвяткові приготування так само тримали в таємниці. За словами історика Інституту історії України НАН Петра Бондарчука, коли опівночі з церкви виходила хресна хода, на неї вже чекали: вчителі видивлялися школярів, а районні представники – місцеву інтелігенцію. Тому віряни сповідалися заочно: передавали священникам записку зі списком гріхів, а той у письмовій формі відпускав їх або накладав покуту.

Репресії

Найбільше перепадало священникам – вони зазнавали переслідувань і репресій. Тож віряни знайшли ще один спосіб "легально" святкувати Великдень – замість церкви вони почали приходити на цвинтарі. Відвідувати кладовище не було під забороною. Сьогодні така традиція теж є – українці приходять на могили рідних, але за тиждень після свята.

Нове коло

У 70-ті роки влада знову активно змінювала ставлення до свята. Для того, щоб відвернути молодь від церковної служби, в пасхальну ніч влаштовувалися дискотеки, а в кінотеатрах – нічні покази фільмів. У понеділок після Великодня педагоги перевіряли руки у дітей: якщо помічали сліди від крашанок – їх чекала щонайменше виховна розмова.

Провалений план

За словами релігієзнавця Віктора Єленського, засекречені дані показують – попри всі намагання люди від традицій не відвернулися. Наприклад, 1985 року в Україні охрестили 26,6% дітей. А в Нідерландах за той же період – 26,5%. При тому, що у нас це було заборонено, а в Європі – заохочувалося. Це саме стосується й Великодня – народ готовий був ризикувати, проте не зраджувати своїм переконанням.

Втрата довіри

Та й у тих же 80-х черговий патруль на Великодню ніч мало кого лякав. Точніше, він сам рідко діяв за правилами. Траплялися поодинокі випадки, коли людей справді ловили. Та зазвичай всі просто відстоювали службу і вранці христосались. А чергові, які наглядали за порядком, часто святкували, випивали й могли так "розговітися" під церквою, що ледве волочили ноги.

Раніше ми вже писали, які будуть обмеження у містах та чи скасують комендантську годину на Великдень. Також ми писали, як Нова пошта та Укрпошта працюватимуть на Великдень.