Стрес у мегаполісах: чи здатні автономні комплекси його зменшити

Є гіпотеза, що психіка людини не надто змінилася з 1900 року до сьогодення. Але ритм життя, щоденні масиви інформації, якими доводиться оперувати, когнітивне навантаження та динаміка соціальної взаємодії – все це змінилося в бік збільшення та прискорення. Своєю чергою, це призводить до зростання стресових чинників.

У 2007 році британський психолог Річард Вайзман знайшов спосіб порахувати, наскільки виріс темп життя у великих містах. Професор взяв за основу швидкість руху пішоходів тротуарами. Він відвідав більше ніж 30 великих міст по всьому світу та виміряв швидкість, з якою мешканці пересуваються пішохідними зонами. Для порівняння результатів він скористався аналогічним дослідженням американських дослідників, опублікованим десятьма роками раніше.

Виявилося, що ритм життя у мегаполісі виріс приблизно на 10% за 10 років. Найбільш "швидким" в рейтингу Вайзмана став Сінгапур, який посів першу сходинку. Важко сказати, чи є таке дослідження об’єктивним. Проте і важко заперечувати, що з 2007 року до сьогодення динаміка міського життя справді зросла. Це ми відчуваємо по собі майже не щодня.

Зазначимо, що швидкість пішого руху – не вирішальний критерій. Подивимося на кількість автомобілів, наприклад, в українській столиці. Якщо у 2015 році в Києві було зареєстровано 695 тисяч машин, то у січні 2022 – 1,38 мільйона. Вже у 2021 році автівок на київських дорогах було на 17% більше ніж на рік раніше. Автомобіль потрібен, щоб робити більше справ, більше встигати, всюди бути вчасно. Але водночас шалений трафік створює затори.

Згідно зі звітом TomTom за 2021 рік, Київ був на 3 місці у світі за рівнем заторів – в середньому киянин проводить за рік 229 годин у корку. Додаємо сюди проблеми з паркуванням, закриття на ремонт станцій метро та повітряні тривоги, на час яких зупиняється рух громадського транспорту через мости. І загальний логістичний колапс, який експерти пророкують Києву, вже не виглядає чимось нереальним. За таких умов пересуватися містом взагалі бажання мало.

Компанія Zipjet (Німеччина) у 2017 році оприлюднила дослідження Global Least & Most Stressful Cities про методологію вимірювання стресового фону в містах. Серед критеріїв німецькі фахівці обрали:

• щільність населення;
• екологічний фон;
• транспортне навантаження;
• рівень безпеки містян;
• економіку;
• соціальну підтримку;
• фізичне та психологічне здоров’я населення тощо.

Урбаністи та архітектори намагалися знайти свою відповідь на збільшення стресових чинників мегаполіса. Вони впровадили концепцію автономності житлових комплексів, яку називають "місто в місті". Сьогодні цей принцип забудови іноді критикують через стимулювання соціальної ізоляції мешканців. Але ідея автономності – це не про соціальну дистанцію, а про спробу обмежити маятникову міграцію всередині міст та зекономити найцінніший ресурс – час.

Це досягається завдяки концентрації сервісів, послуг та робочих місць в радіусі 15-хвилинної доступності. Каву можна випити на першому поверсі, призначити ділову зустріч в бізнес-зоні, машину залишити в підземному паркінгу, а дитину відвести в садок на території комплексу. Додатково – зелені зони, місця для відпочинку, лаунж-простір.

Отже, розглядати такий підхід потрібно не під соусом користі від ізоляції, а як можливість самостійно формувати своє коло соціальної взаємодії, підлаштувати життя під власне розуміння комфорту та безпеки та знизити загальний рівень стресу. Все ж таки дім – це про закриття базових потреб людини, спокій та захищеність, а також про залученість до ком’юніті.

В ідеї автономності житлових комплексів урбаністи намагаються відшукати форму організації життя в постіндустріальному середовищі із запитом на подолання стресових чинників мегаполіса. Це оптимальний формат, наприклад, для людей з інтровертними рисами характеру, для категорії тих, хто важко адаптується під ритм великого міста.

В чому переваги сучасних житлових комплексів

Мешканці житлових комплексів, побудованих за концепцією "місто в місті", отримують низку переваг. Серед них:

1. Автономність: погодьтеся, коли можна протягом 10-15 хвилин досягти будь-якої потрібної установи, це все ж таки величезний плюс. При відключенні електроенергії є можливість, наприклад, працювати з кав’ярні на території ЖК, де є генератор.
2. Економія: головне, що заощаджує мешканець, це час. Не потрібно простоювати у заторах, їхати на інший кінець міста тощо. Все – поруч. Таксі та громадський транспорт потрібні мінімально.
3. Безпека: про переваги подібних житлових комплексів під час війни ми вже згадували. До того ж територія комплексу, як правило, закрита від сторонніх. Є охорона, консьєрж-сервіс, відеонагляд, система індивідуального контролю доступу.
4. Енергоефективність: будинки в таких комплексах мають автономну систему опалення, стіни утеплені, тому на оплаті комунальних послуг також вдасться зекономити.
5. Ліквідність: на думку експертів з нерухомості, саме квартири в ЖК за концепцією "місто в місті" будуть надалі мати найбільший попит. Тому це справді вигідне капіталовкладення.

У Києві формат автономних житлових комплексів набуває все більшої популярності. Наприклад, коли ми працювали над концепцією Greenville на Печерську, то намагалися створити цілий спосіб життя, людиноцентричний життєвий простір. Тому що людина в наш час хоче придбати не просто квадратні метри, а конкретні цінності, серед яких – безпека, родинний затишок, екологічність і необмежені можливості для життя, роботи, дозвілля, виховання дітей.